Що таке фольклор та фольклористика? Яка їхня тяглість та цінність в українській спільноті? Скільки ще житиме та чи житиме фольклор узагалі? Що пов’язує фольклор та війну в українському контексті? Ці та ще багато інших питань було розкрито пані Оксаною Кузьменко у ході наукового семінару «Фольклор і війна: на перехрестях минулого з сучасним».
Оксана Кузьменко – докторка філологічних наук, старша наукова співробітниця, в.о. завідувачки відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України, Голова Комісії фольклористики НТШ. Від себе можемо впевнено додати – дослідниця «поля» та збиральниця фольклору.
Перш за все, що таке фольклор за визначенням пані Оксани? Відповіді на кшталт «усна народна творчість», «народні співи» та інше підходять, проте фольклор є більшим, ніж пісня, це все навколо, що репрезентує та ідентифікує нас, як націю. Ось які три складові входять до динамічної моделі сучасного фольклору та фольклористики: професійна/самодіяльна творчість, популярна/масова культура та, власне, фольклор.
Війна, слово-ключ, яке пані Оксана підкреслила з погляду фольклористики (фольклористика – це антропологія вимовленого слова), звучить гучно не лише у сьогоднішніх реаліях, а бере початок задовго до повномасштабного вторгнення на територію України у 2022 році. Воно дзвенить у народних піснях, віршах та у прозі як спосіб (само)пізнання та (само)презентації, а також збирає та зберігає безцінну справжню історію, що промовляється устами народу.
«Ой у лузі червона калина» – стрілецька пісня, що звучить у теплих домівках і холодних окопах, не вперше повертається, нагадуючи нам про завзяття українського народу у миті страху й страждань. Проте вперше ця «пісня-фенікс» набула такого масового розголосу завдяки медіа, яке поширює наш відроджений та перероджений фольклор на весь світ починаючи від 25 лютого 2022 року (день, у який з’явилось відео, на якому вокаліст музичного гурту «Бумбокс» Андрій Хливнюк співає «Ой у лузі червона калина» у своїй інтерпретації).
У ході дискусії після наукового семінару було визнано фольклор не лише культурно важливим явищем, але й пігулкою та затижним місцем, яке допомагає нам проживати та проболювати наші травми від початку повномасштабного вторгнення й аж до сьогодні. «Те, що не важливе до передання, не передається…» – такий висновок зробила пані Оксана Кузьменко. Тож передаваймо фольклор, адже це справді важливо не лише для майбутнього України, а й для закарбовування пам’яті на землях, що нам належать.
Ось якими відгуками охоче поділилися студентки 2 курсу Культурології після відвідин наукового семінару:
“Лекція видалася дуже наповненою та жвавою, включала в себе як і практичні матеріали для загального збагачення, так і пропонувала цікаву інформацію для досвідченіших знавців та знаткинь. Не обійшлося і без наочних прикладів, які демонстрували з чого сплетена наша фольклорна плетинка. Також були представлені ексклюзивні матеріали записів виконання деяких пісень. Було розглянуто актуалізовані пісні в нашому суспільстві, пісні, які війна витягнула на зовні та змусила творити, як розраду сучасні пісні, які можуть з часом також стати фольклором, про які будуть роздумувати майбутні покоління”, – відгукується студентка Ірина Калакуняк.
“Особливо цінною для мене була фінальна дискусія, де ми обговорювали термін “фольклор” та намагалися його рамкувати. Вічувалось, що культура розвивається швидше, ніж ми встигаємо придумувати і адаптовувати терміни. Для мене було цінно побачити як відбуваються культурні семінари та як сучасні дослідники ведуть свою публічну академічну діяльність”, – ділиться Ушко Ангеліна.
“Стереотип про фольклор, який дуже довго існував у моїй голові та, напевно, і в головах інших, про те, що це щось дуже давнє, пережиток минулого і аж ніяк не впливає на сучаснісь розвіявся”, – відрефлексувала Марія Максимець, студентка ІІ курсу
“7 березня я мала нагоду відвідати свій перший науковий семінар нашої кафедри і була приємно здивована, що є багато людей які зацікавлені в таких подіях. Ця ініціатива у такий спосіб об’єднує нашу кафедру. Пані Оксана Кузьменко зазначила, чому фольклор є важливим для культурологів. Закріпленість історичного досвіду та його посил у його майбутнє, виявлення локальної та національної ідентичності, вираження суспільних та культурних цінностей та усвідомлення і подолання важкого досвіду – це те, що має усвідомлювати кожен культуролог у вивченні фольклору та не тільки. Зустріч завершилася запитаннями, на які кожен охочий отримав відповіді. Дві години пройшли непомітно, тому я вдячна пані Оксані, що відкрила завісу своєї праці та поділилася своїми надбаннями”, – додала студентка Пончка Ірина.
Матеріал підготувала – студентка 4 курсу культурології УКУ Наталія Данилюк.