Зміни, які відбуваються в українському суспільстві потребують пояснення, а пояснювальні соціокультурні парадигми потребують зміни. Спільноти є складними людськими екосистемами, де інтереси, цілі та учасники змінюються. За Робертом Патнемом, щоб їх зрозуміти, треба бачити дві сили, які їх урухомлюють – “bridging” та “bounding” (Putnam 2020). Ми народжуємося в спільнотах, будуємо їх довкола себе і, якщо пощастить, вмираємо теж у спільнотах. Зміни вдаряють менш болісно, коли не опиняємося з ними наодинці, а переживаємо їх у спільноті з високим ступенем довіри. Спільноти гуртуються навколо спільної ідентичності, теми чи проблеми. Оскільки члени спільнот тривало й осмислено взаємодіють, то можуть знаходити і пропонувати нові розв’язки навіть для задавнених проблем (Kathleen 2015). Спільнотність можна культивувати, ростити, формувати і спрямовувати, розв’язуючи по дорозі проблеми й конфлікти, однак успіх цих зусиль не гарантований. Особливо в умовах всеохопної перебудови світу, невизначеності та непевності, які переживаємо за останні десятиліття. Універсальними культурними механізмами вважаються: культурна інновація – себто нова практика, знаряддя чи принцип (скажімо, перехід значної частини життя і дозвілля в онлайн); культурна дифузія – себто поширення і наслідування певних практик, переймання досвіду, знарядь чи принципів від культури до культури; часто інновації та запозичення стаються не без втрат, тому важливо бачити також механізм культурного заникання, розпаду або втрати (певних налаштувань, умінь чи реалій, практик і принципів); а також уподібнення, гібридизація аж до злиття культур (Haviland et al 2014). У стосунку до творення і підсилення спільнот ми керуємося застереженням Н. Фрая про те, що unity is not uniformity. Також нас як дослідників цікавитимуть випадки накладання спільнот з подальшим утворенням спільноти спільнот. За спостереженням П. Гілена, у демократичних суспільствах “культура – це те, на що всі по черзі мають право” (2018: 39). Культурні процеси формують ті острівці спільного знаменника, який має шанс в результаті переговорів, дискусій та консультацій ставати підставою спільності – communitas. Життєсвіт спільноти ніколи не є автономним, він завжди зазнає як зовнішніх небезпек, так і внутрішнього тиску. Наприклад зараз, нам доводиться жити в культурі, де людей сприймають насамперед як споживачів, а не дієвців, учасників чи співгромадян.
Проєкт “Культурні механізми спільнототворення”, який об’єднав у науковому дослідженні викладачів/ок кафедри культурології, націлений на пошук культурних механізмів та осмислення паттернів і рушійних сил спільнототворення, таких як-от: залученість, сумісність, відчуття поцінованості, разом пережитий досвід (в т.ч. негативний чи травматичний), перестановка наголосу з індивідуального та різновекторного на спільне, спільна справа, набуття соціальної уяви та соціального капіталу, втілена солідарність, долання несприятливих обставин, плекання об’єктів спільної відповідальності та вагомість особистого внеску у спільне майбутнє.
Наведені культурні практики є основними змінними формули активізації спільнот через культуру, за якою і шукатимемо у цьому дослідженні. Ми виходимо з засновку, що добровільне співіснування і розвиток у спільноті формує ментальні моделі, стає запорукою гідного життя, сповненого сенсу і значущості.
Тема спільнототворення засобами культури та підтримка циклу життя спільнот з його неуникненними внутрішніми напругами і суперечностями через стосунки співпраці (mutual engagement), спільне розуміння спільної справи (joint enterprise) та спільні ресурси і спільний репертуар (shared repertoire) (Wenger 1998) стане тривалим фокусом зосередження дослідницької та навчально-дослідницької роботи кафедри культурології УКУ на прийдешні роки. Своїм антропологічним профілем ми можемо суттєво доповнити і коригувати бачення життєвого циклу спільнот, тренд якого досі задавали соціальні та політичні науки.
Проєкт втілюється за підтримки наукового замовлення Гуманітарного факультету та дослідницького замовлення Університету за напрямом Integral Human Development (“Цілісний людський розвиток”).