У квітні на нашій кафедрі відбулася перша студентська конференція, де ми – студенти_ки 3-го курсу, презентували свої напрацювання у дослідженнях за останній рік, у рамках курсових робіт. Теми виявилися досить різножанровими та міждисциплінарними, тому ми поділили конференцію на чотири блоки: політики пам’яті; культура на перетині економіки, релігії й туризму; репрезентації в культурі через призму громадських просторів, соціальних мереж, кіно й театру; та масова культура. Ця подія стала важливим кроком у початку наукової діяльності, адже її могли відвідати всі охочі, аби публічно озвучити свої коментарі та зауваги. Через це сама конференція була більш стресовою від самого захисту (та-та, говорити в аудиторії серед «своїх» трохи інше, від того, щоб виступати, як науковець), але більшість, на думку авторок, успішно з тим справилися.
Найменшою за кількістю виступів, але тим не менш важливою, була секція “Політики пам’яті”, в якій йшлось ніби-то про непов’язані, але насправді дуже близькі теми. Ми слухали про те, як концепція музею зазнала трансформації від ідеологічного інструменту до ресурсу суспільного розвитку в часи СРСР та сьогодення у Львові, та як це бачать самі працівники інституцій і куди, на їхню думку, варто рухатися далі. Наступний виступ був про Михайла Французова – львівського фотографа та “позаприсутність” у його творчості радянського періоду. Також піднімали тему радянської спадщини, а саме долі мозаїк цього періоду та дискурс, який розвернувся навколо них за їхнє збереження або знищення.
До наступного блоку належали роботи, у яких йшлося про культуру у взаємозв’язку з економікою, релігією й туризмом. Зокрема мали можливість подискутувати про цінність спонтанності у бюджетних подорожах автостопом, знову ж таки вплив ціннісного аспекту на формування економічної системи, інкультурацію віри в документах Другого Ватиканського собору. Інші теми стосувались трансформації уявлень про працю в джерелах доіндустріального, індустріального та постіндустріального періодів, а також говорили про креативність як різновид сучасної ідеології й водночас критику цієї ідеології.
Третій блок об’єднав навколо себе дуже різні культурні практики (від практик фотографування в туалетах до феномену сучасного українського танцю), але головне питання, на яке намагалися відповісти ті, хто досліджував ці теми – що вони можуть сказати нам про нас (відтак, нашу культуру)? Відповіді виявилися дуже цікавими. Комерціалізація та комодифікація ідей – до інстаграмних туалетів; велика кількість фільмів воєнного жанру – про неминучий посттравматичний синдром, який треба пропрацьовувати; популярність соцмереж – потреба конструювати себе і т.д.
І насамкінець, ми звісно ж не могли залишити поза увагою масову культуру. У цій частині ми розмірковували про роль рекламних тригерів у формуванні культурного досвіду 21 століття, явища смішного та комічного, відновлення пам’яті про УНР у масовій культурі і т.д.
Тож, як бачите, свідомість наша розширилася, а значить конференція вдалася!
Дякуємо і давайте ще?
Текст: Анастасія Марусій, Людмила Баталова, Соломія Карпів, студентки 3 курсу програми культурології