Як в умовах війни та повоєнного стану говорити про тіло та тілесність як конструкт, аби не наражатися на ідеологічні наративи (політичні, консюмеристські тощо)? Чи забезпечує наявний філософський апарат відповідь на поставлене запитання? Чи необхідно вибудувати нову філософську мову, що дозволить, з одного боку, оминути ідеологічні пастки, а з іншого, викрити їх. Однією з ключових в цьому випадку є пастка біополітики, яка маніфестує себе через нормалізацію і підпорядкування життя, утвердження непорушних меж.
Прагнення до нової філософської мови, що спричинене війною як такою, спровоковане ідеологемами та ідеографемами, які поширюють в публічному дискурсі – медіа, соціальні мережі тощо. Своєю чергою, публічний дискурс, побудований на стереотипах, кліше, відтворенні стандартних схем, сприймають емоційно, а не критично, що перешкоджає його всебічному осмисленню.
Вадим Мірошниченко – кандидат культурології, викладач Харківської державної академії культури, співорганізатор інтелектуального медіа-хабу «Бодлер».