Вже вдруге студент(к)и-культурологи(ні) проходили стажування в міських та міжнародних культурних організаціях.
Так, музеї та галереї Львова, незалежні мистецькі проєкти, креативні стартапи, комунальні підприємства та міжнародні агентства з цифрового мистецтва упродовж 2 місяців стали «місцем праці» для студентів та студенток 4 курсу.
Коротко нагадаю про алгоритм стажування. Позаяк мені, як кураторці стажування, залежало на тому аби майбутні стажери та стажерки були максимально вмотивованими, було вирішено розробити «симулятор» ринку праці, тобто відтворити умови реального найму. Для цього кожна студентка та кожен студент обирали місця «праці» серед запропонованих «вакансій» в культурних установах, писали мотиваційні листи та резюме. Далі на конкурсній основі відбувався відбір кандидатів і кандидаток. Таким чином більшість аплікантів та апліканток отримали можливість стажування в обраних інституціях, у проєктах, які максимально відповідають їхнім навчальним та професійним запитам. Однак, це так само означало, що «роботодавець» міг потребувати 1 стажера, натомість до нього зголосилось аж 3 аплікантів. Це стало викликом також і для мене, адже навіть тоді, коли в бажаній установі культури місць більше не залишалося, моїм завданням було перенаправити студента чи студентку на інший проєкт і переконати, що й цей досвід буде корисним та цікавим.
Найпершою ціллю стажування стало занурення студентів у реальні культурні проєкти зі своїми викликами та можливостями. Також стажування утвердило студентів (та ймовірно їхніх батьків) в думці, що культурологічна освіта – прикладна, застосовна й затребувана на ринку праці, адже дає, окрім доброї гуманітарної основи, широкий спектр практичних знань та навичок. Цінним упродовж стажування стало також збільшення мережі професійних контактів для стажерів, що стане важливою перевагою після закінчення університету. А випадки коли стажери залишаються у проєкті чи установі й після завершення терміну стажування вважаю ознакою доброї роботи та вмотивованості студентів.
Робота з медіа, пошук та розширення аудиторії проєкту, маркетинг та робота з даними, каталогізація, робота з цифровим арт-ринком, основи бізнес-консалтингу та бізнес-інтерв’ю, фандрейзинг, робота з архівом, розробка комунікаційного плану, театральна логістика та основи режисерської справи – ось не повний перелік напрямів робіт студентів/ок на час стажування.
Прикметою цього навчального року стало те, що кілька студентів з групи не потребували пошуку місця стажування, бо вже працюють в культурній сфері, що свідчить про зрілість та самозарадність культурологів-випускників.
Нижче пропоную кілька відгуків про співпрацю з культурологами від кураторів стажування з боку інституцій:
Сашко Брама з ГО «Постдрама ЮЕЙ»:
«Студентки 4-го курсу проходили практику у незалежному мистецькому медіа-проєкті “МИ”, який збирає документальні відеосвідчення доби пандемії і на основі зібраного матеріалу розробляє концепцію й матеріали для мультимедійного перформансу. Анастасія та Ольга (стажерки -І.Р.) взяли активну участь у пошуку нових тем та героїв репортажів, мали змогу докладно ознайомитися зі специфікою жанру “літературний репортаж”, специфікою роботи у культурній журналістиці. Завдяки пошуковій роботі Ольги проєкт вийшов на організатора нелегальних рейв-вечірок, в результаті чого повстав документальний короткометражний фільм про пандемічний рейв. Анастасія мала можливість взяти безпосередню участь у його зйомках. Важливою частиною доробку стажерок стало створення бази даних опорних регіональних інфекційних лікарень. Також Анастасія та Ольга мали можливість спостерігати процес роботи недержавної організації з грантовими програмами. Мистецький медіа-проєкт “МИ” вдячний УКУ за можливість співпраці з талановитими та перспективним студентками, і сподівається, що практика була корисною для стажерок».
Вікторія Панас з Центру міської історії Центрально-Східної Європи про стажерку Софію Значко:
«У межах проєкту публічної історії Софія мала змогу долучитись до програми “Гендерні виміри просторів модерності”. Це серія онлайн-лекцій, які присвячені розмаїтим гендерним досвідам ХХ століття. Студентка моніторила згадки про лекції програми у медіапросторі; вправлялась обирати влучні цитати із лекцій для соціальних мереж. Серед іншого Марія-Софія долучилась до транскрибування трьох відеолекцій: Олени Стяжкіної, Ірини Старовойт та Марти Гавришко. На основі проробленої студенткою роботи будуть створені україномовні та англомовні субтитри до лекцій».
А ось короткий відгук про стажування від Ксенії Стеценко, яка стажувалась в організації «Haliciana Schola Cantorum»:
«… уся виконана робота принесла мені велику користь і нові навички, про які я багато знала в теорії, але які не мала достатньо досвіду відчути на практиці. Маю на увазі аналіз та систематизацію інформації про світові культурні й освітні інституції, каталогування різних типів книг і нотних видань, робочі (онлайн)розмови з фахівцями зі Швейцарії та України, тобто комунікаційна і мовна практика на додачу, опановані невідомі мені раніше тулзи Excel-таблиць, робота з документами і – мабуть, найцікавіше, найважливіше та найбільш натхненне – робота в команді і робота з командою».
Культурологія УКУ вдячна куратор(к)ам стажування за опіку над студент(к)ами та здобуті навички.
Львівський органний зал
Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові
Територія Терору
Центр міської історії
МИ: мистецький медіа-проєкт
Музей Міста, Львів / City Museum, Lviv
Фабрика Повидла
Ya Gallery Lviv
Haliciana Schola Cantorum
V-Art
Викладачка кафедри культурології УКУ
Ірина Рибко