4 грудня у знаменитому Карнеґі-Хол у Нью-Йорку святкували сторіччя “Щедрика”, композиції Миколи Леонтовича, знаної у світі як Carol of the Bells. Те, що сто років тому українська мелодія стала світовим символом Різдва, уможливила культурна дипломатія уряду Симона Петлюри, що делегував тоді республіканську капелу УНР під проводом диригента Олександра Кошиця на гастролі до Європи та Америки. А сторічний ювілей мелодії на такому рівні, де вперше для широкої аудиторії заакцентовано українське походження “Щедрика”, – це зусилля культурної дипломатії Українського Інституту (важливо згадати, що нове дихання цій історії дало дослідження Тіни Пересунько).
Про цю та інші історії з портфоліо Українського Інституту, тонкощі та труднощі дипломатичної роботи, онлайнові курси з української та кримськотатарської культури, учасниці й учасники Майстерні віртуально поспілкувалися з креативною директоркою УІ Тетяною Філевською та очно – з екс-директоркою комунікацій Тетяною Олійник (зараз Тетяна читає курси про культурну дипломатію та туризм на програмі Культурології УКУ). Як Україну бачили у світі до 2022 року? Про особливості сприйняття і виклики комунікації перших трьох років роботи Українського інституту розповіла Тетяна Олійник.
Після другого російського вторгнення перейняті, зацікавлені Україною іноземці мали куди звернутися: зокрема, до онлайнового курсу ‘Ukrainian Culture: Understanding the Country and Its People’, розробленого УІ та доступного п’ятьма європейськими мовами на платформі EdEra. Віднедавна там же виклали ще один англомовний курс ‘Crimea: History and People’. Про ці розробки та діяльність Українського Інституту після 24 лютого продовжила оповідь Тетяна Філевська. Звідти перейшли до дипломатії на практиці – обидві тренерки консультували учасників у групах.
Програма реалізована за підтримки БФ “Фундація стратегічних змін” та Інституту стратегії культури.
Фото – Вікторія Бойко
